Действия власти должны быть спокойные, выверенные, но справедливые и адекватные угрозе.

а) четко заявить Константинову и К, что их ждет в ближайшие дни

б) Блокировать парламент АРК, отключив свет, газ, воду, тепло. Дать возможность насладиться компанией друг друга. Трусам и предателям дать возможность выйти по одиночке с поднятыми руками.

в) Убрать толпу или дать ей рассосаться запустив дезорганизующие сообщения в СМИ

д) Ночью провести аресты.

е) Дать пресс конференцию СМИ об успешно завершенной контртеррористической операции

ж) Провести показательный суд в Киеве, слушать покаянные речи.

з) Не делать резких движений в языковой и прочих политиках, способных вызвать тонны говна.

Радоваться возвращению мира и спокойствия в Крым

Источник: http://glavcom.ua/articles/17818.html
Дата публикации на источнике: 27.02.2014
Автор: Юрий Романенко, «Хвыля»

Дорогие соотечественники, братья и сёстры!

В 2010 году украинский народ избрал Президентом страны Януковича, обещавшего со своей командой провести глубокие социально-экономические реформы, направленные на качественное улучшение жизни людей. К сожалению, прекрасно разрекламированная программа «Партии регионов» на деле оказалась ширмой, обеспечившей приход к власти криминального семейного клана Януковича. Вместо экономического роста мы за четыре года его правления получили развал экономики и разграбление национальных богатств в невиданных масштабах, обещанные социальные стандарты оказались пустой декларацией, а многообещающее «Услышу каждого» утонуло в океане коррупции и бездушии чиновников. Вы, крымчане, также как и жители других регионов страны прочувствовали за эти годы на себе все «прелести» жизни «по понятиям»: и передел собственности в Крыму кланом Януковича, и захват лучших крымских земель, и мародерство чиновников, а также бесправие и отсутствие у простых граждан возможностей реализовать свои элементарные права и интересы.

Понимая сложившуюся ситуацию и безнадежность перспектив выиграть очередные президентские выборы в 2015 году, клан Януковича умышленно спровоцировал в стране политический кризис, началом которого послужил силовой разгон ранним утром 30 ноября 2013 года в Киеве мирного собрания граждан, намеревавшихся и без всяких «маски-шоу» расходиться в ближайшие день-два по домам. Совершая эту провокацию, правящая верхушка прогнозировала вероятность протестных выступлений граждан, которые планировала подавить силой и, запугав таким путём народ, расчистить Януковичу дорогу к власти на очередной срок в кампании парочки политических шутов.

Однако Янукович горько просчитался. Он даже не мог себе представить с «поднебесья межигирского рая» насколько его власть опротивела народу и, что достаточно маленькой искры для взрыва народного гнева. Но и граждане Украины не ожидали такой циничной и неоправданной по жестокости «зачистки». В тот день режим Януковича, прячась под «беркутовской» маской, фактически обнажил свою антинародную сущность и реальное отношение к людям, которых обещал «слышать и защищать».

Да, наш народ долго терпел унижения и надругательства, и поднялся в тот день на защиту своих прав, своей чести и достоинства, поднялся против опостылевшего криминального режима, для которого люди были не более чем придорожная пыль.

Любому более-менее разумному политику ясно, что разрешение всякого политического кризиса возможно только в плоскости поиска политического компромисса. Но для Януковича даже такая элементарная аксиома совершенно не укладывалась в его «понятия» и он со своими подельниками ничего лучшего не придумал, как развязать войну против своего народа. При этом особое внимание было уделено формированию у граждан страны, прежде всего у жителей юго-восточных регионов, представления о происходящих в стране событиях как о деятельности «кучки радикальных экстремистов, фашиствующих молодчиков и агентов иностранных спецслужб». В ход пошли оголтелая ложь и запугивание граждан мифическими угрозами от так называемого «бандеровского террора» до «западной оккупации».

Вы прекрасно знаете, что все войны, развязанные правящими режимами против своих народов, заканчивались для них поражениями. И режим Януковича не стал исключением в их ряду.

Благодаря этому, народ Украины получил уникальный шанс изменить судьбу своей страны и, освободившись от криминального режима Януковича, делает только первые шаги на пути создания по-настоящему справедливого демократического общества, построенного на уважении личных прав и свобод граждан, независимо от их национальной и религиозной принадлежности. И это особенно важно для Крыма, где волею судьбы на одной земле проживают представители различных национальностей и вероисповеданий, для которых согласие и мир является залогом для их благополучия.

Мы все прекрасно понимаем, что чуда по мановению волшебной палочки не произойдёт и потребуется приложить ещё много усилий для достижения поставленной цели. Нам предстоит огромная работа по реформированию системы государственного управления, повышению эффективности работы всех органов власти, а также по их очищению от любых проявлений коррупции.

В то же время, мы стали свидетелями как в последние дни отдельные политиканы, воспользовавшись кризисом в стране, предпринимают попытки посеять в Крыму недоверие между людьми и разжечь межнациональную рознь. Особую тревогу вызывают действия политических авантюристов, спекулирующих на национальных чувствах людей и призывающих к выходу Крыма из состава Украины, что может серьёзно подорвать стабильность в регионе и повлечь негативные экономические последствия.

Дорогие соотечественники — крымчане, в этот драматический момент жизни нашего государства я обращаюсь к вам от имени политической партии Украинская платформа «Собор» с призывом сохранять выдержку и спокойствие, не поддаваться ни на какие провокации, ни на какие попытки политических интриганов спровоцировать межнациональный конфликт и дестабилизировать обстановку в Крыму. Я верю в мудрость крымчан и убеждён, что только вместе, осознавая гражданскую ответственность за наше общее будущее, мы сможем провести необходимые реформы и построить в Украине справедливое демократическое общество.

Источник: http://glavcom.ua/articles/17822.html
Дата публикации на источнике: 27.02.2014
Автор: Павло Жебрівський

Сегодня утром вооруженными людьми в форме без знаков различия были заняты административные здания Симферополе. На вооружении этих групп автоматы, снайперские винтовки и гранатометы. Над зданиями были подняты флаги Российской Федерации.

Вдоль границ Украины под прикрытием проведения проверки боеготовности войск, проводится их полномасштабное развертывание для блокирования границы. Вторжение, возможно, начнется в ближайшие часы, но будет ограничено территорией Крыма.

Предлог для вторжения пока не озвучен, но выбор предлогов небольшой. Он прописан в нормативных документах и военной доктрине России.

Сил украинской армии в Крыму достаточно лишь для удержания ключевых пунктов течении ограниченного времени. Тем более, что Крымское направление является все равно второстепенным.

Крымское оперативное направление даже при условии тактического военного успеха будет стратегическим проигрышем России из за его второстепенности. Кроме того, Крым всю свою историю был западнёй а не плацдармом.

Украину нельзя захватить по частям. Ее можно взять только сразу всю. Поскольку в России есть только ограниченные силы оперативного уровня, вторжение в Крым является исходно обреченным на провал. Любое территориальное разделение Украины с помощью армии только окажет содействие мобилизации сил Украины, жесткой позиции глобальных политических игроков против России.

Кроме того, боевые действия и сопутствующие разрушения и жертвы уменьшат поддержку русским действиям в регионах Восточной Украины, которые считаются пророссийскими. Поражение основным силам украинской армии возможно нанести только на Киевском направлении, создав угрозу столице Украины и добиться прекращения войны на удобных политических условиях.

В любом случае, украинская армия и народ получает мощнейший моральный стимул борьбе с оккупантами, война не прекратится, пока последний российский солдат не будет изгнан с территории Украины.

Источник: http://glavcom.ua/articles/17812.html
Дата публикации на источнике: 27.02.2014
Автор: Пётр Иваненко

Росія могла би перетворити Севастополь на чорноморський Гібралтар, але навряд чи це зробить

Нинішня севастопольська криза має вельми неприємні паралелі в минулому: данцигське питання, мемельська проблема, судетська криза. Конотації стають ще чіткішими, якщо зважити на те, що пострадянський простір (за винятком балтійських республік) фактично лишився поза рамками системи європейської безпеки, вибудованої після розвалу СРСР. І Москва активно користується цим для закріплення за ним статусу свого заднього двору. Експлуатація карабаського та придністровського питань, систематичний тиск на Киргизстан, економічне поглинання та політичний шантаж Вірменії – чи не хрестоматійні приклади.

Однак крайнім виявом неоімперської політики Москви досі була Кавказька війна 2008 року та «примушення до миру» Грузії. Наразі загроза подібного сценарію нависла над Україною. Будапештський меморандум 1994 року стрімко втрачає цінність і більше не заслуговує на довіру Української сторони з кількох причин.

По-перше, систематичні й грубі порушення Росією пункту 3 цього документу торік досягли апогею, що вилилося в зрив підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Нагадаю формулювання: «утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги».

По-друге, в самому меморандумі є шпарина, яка дозволяє РФ застосувати воєнний сценарій. Зокрема, в пункті 2 читаємо, що держави-гаранти підтверджують, що не будуть використовувати жодної зброї проти України всупереч статуту ООН. Гуманітарні інтервенції йому, як відомо, не суперечать. До того ж, Росія, будучи постійним членом Радбезу й маючи право вето на його рішення, фактично може вивести ООН з гри якраз у момент найбільшого загострення ситуації. Це означає, що Об’єднані Нації не зможуть оперативно реагувати на ескалацію громадянського конфлікту. Водночас, втручання в нього європейських і тим більше євроатлантичних безпекових структур може обернутись третьою світовою війною, і цієї загрози цілком достатньо, аби ЄС зайняв пасивно-погоджувальну, а НАТО – вичікувальну позицію.

Тобто повторення ситуації 1938-початку 1939 років із замиренням апетитів тепер уже Москви не є принципово неможливим. Особливо якщо Кремль дотримається меж пристойності, виступаючи «всього лиш» за проведення плебісциту на потенційно найбільш конфліктних територіях. Насамперед, (і, очевидно, наразі – лише) у Криму.

Проведення будь-якої форми референдуму на всій території півострова, на мою думку, зараз не відповідає інтересам Москви з двох причин – бажаний для неї результат не гарантований, і яка би фракція не програла, цього достатньо для початку громадянської війни на півострові, що поки в плани РФ не входить. По-друге, відокремлення Криму позбавить Кремль реального важеля впливу на Київ і остаточно виштовхне його з орбіти Москви. А от плебісцит у Севастополі – річ цілком імовірна. З огляду на вищенаписане, серйозно говорити про дотримання гарантій територіальної цілісності для України, на жаль, не доводиться.

В тому, що Росія може відкраяти Севастополь, сумнівів немає. Чи зробить вона це, залежить від того, наскільки високі шанси втілити той чи інший сценарій його подальшого облаштування. Власне, варіантів не так уже й багато.

Перший – подальше включення до складу РФ – надто проблематичний. Втрата міжнародного іміджу, напруження стосунків із західними партнерами й пов’язані з цим труднощі економічного характеру лежать на поверхні. Але питання статусу Севастополя – суб’єкта федерації чи частини Краснодарського краю – чудовий спосіб не лише розсварити багатьох впливових людей у самій Росії, але й ускладнити її стосунки з громадою анклаву – з огляду на сумнозвісну владну вертикаль. До речі, тут дуже показове зростання проєвропейських та антимосковських настроїв у Калінінградській області. І знов-таки, лишається відкритим питання каналів фінансування й контролю над ними.

Другий сценарій – північноосетинський, своєю чергою, надихнутий турецьким експериментом із Республікою Північного Кипру. На його користь – повна лояльність еліт і (дещо нижча, але цілком прийнятна в рамках умовної демократії) – населення. Утім ізольований статус, відсутність дипломатичного визнання та, як наслідок, міжнародної торгівлі тут набагато важливіші. Щоправда, ця модель потребує вкрай щедрого фінансування, а з цим на тлі економічної рецесії в Москви будуть великі проблеми.

Нарешті, третій сценарій – з певною натяжкою його можна назвати гібралтарським. Звісно, тут про проголошення ані колонії РФ, ані її заморської території не йдеться. Доречніше було б говорити про щось на кшталт «вільного міста» в стилі міжвоєнних Данцига чи Мемеля, але це, далебі, найпринциповіша відмінність. Решту ознак з більшою чи меншою долею успіху може бути запозичено з Гібралтару, тим більше що основа економіки в обох випадках історично однакова: розміщення баз ВМС і ВПС та забезпечення їх функціонування й ремонту. Лишились подвійне громадянство з метрополією, власна конституція, незалежна податкова система й гнучка політика щодо міжнародних об’єднань.

Останні пункти особливо важливі: Гібралтар є учасником ЄС, але не є його спільною митною територією. Відсутність ПДВ та корпоративні податки на рівні 10% роблять Скелю потужним конкурентом Ірландії й особливо Кипру (зв’язаного з РФ угодами про податкове співробітництво). Такий самий статус для Севастополя в межах Митного Союзу не лише забезпечить Росію «кишеньковим» офшором, але й дозволить йому самому оплачувати свій сепаратизм. Той-таки Гібралтар успішно продає прапор, гідрографічні та судноремонті послуги, а також онлайн-сервіси – окрім традиційного бізнесу на реекспорті, в якому чималу долю складають нафтопродукти. І все це – попри періоди повної материкової ізоляції, які з більшою чи меншою регулярністю влаштовує Іспанія.

Власне, економічне процвітання й робить Гібралтар настільки вірним британській короні: він підтверджував свою лояльність їй вже на двох референдумах, причому в політичному житті традиційно підтримує консерваторів.

Єдине, що тішить: Москву відлякує надмірна самостійність її сателітів. Тож цей сценарій, попри всі його принади для Росії є найменш імовірним. Наважитись на будь-який із попередніх двох Кремлю можуть завадити хіба негативні економічні перспективи: імперський статус Росії завжди обходився шалено дорого.

Втім, незалежно від цього перед Україною лишається проблема збереження цілісності й суверенітету. І саме це має бути головним завданням для нового керівництва МЗС.

На порядку денному стоять чотири взаємопов’язані питання: 1. Нова редакція Будапештського меморандуму; 2. Новий Великий договір з РФ, окремим пунктом якого є доля Чорноморського флоту; 3. Перспективи асоціації й членства України в ЄС; 4. Стосунки з НАТО й можливість надання Україні плану дій щодо членства в альянсі.

Деякі пункти, вочевидь, взаємовиключні, але без їх узгодження суб’єктність України на світовій арені лишатиметься примарною.

Источник: http://glavcom.ua/articles/17804.html
Дата публикации на источнике: 27.02.2014
Автор: Алексей Кафтан

Сьогодні близько 4 ранку невідомі в уніформі захопили будівлю Верховної Ради Автономної республіки Крим. Люди називають себе «представниками самооборони російськомовних громадян Криму». На переговори до них вийшов прем’єр-міністр АРК Анатолій Могильов, однак станом на 12 годину сторони ні до чого не домовились. Озброєні люди не підпускають до будівлі навіть журналістів, кажуть, що в разі наближення стрілятимуть на ураження. На околицях Сімферополя, в селі Уютному, перебувають 7 російських БТРів Чорноморського Флоту. Як заявляють кримські політики, є велика вірогідність, що Верховна Рада Криму ухвалить незаконні рішення.

Напередодні вдень мала відбутися позачергова сесія місцевої Ради. Принаймні, її проведення домагалися керівництво парламенту і проросійські партії, які входять до неї. Планувалося розглянути політичну ситуацію на півострові, та, як запевняють кримські татари, питання від’єднання Криму від України. Однак, через протести кримських татар та українців проведення сесії вдалося скасувати.

«Главкому» вдалося зв’язатися з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим, який розповів про те, що сталося сьогодні зранку та про те, чи хтось взагалі захищає інтереси України в Криму…

Яка ситуація зараз після ранкового захоплення?

Вони (люди зі зброєю, які захопили будівлю ВР АРК – «Главком») дали можливість Володимиру Константинову (голові ВР АРК – «Главком») увійти до приміщення Верховної ради Криму, він зараз збирає депутатів, лояльних до себе. Мені ніхто не телефонував. На цей момент можу сказати, Константинов намагається зібрати сесію для того, щоб легітимізувати ті дії, які до яких уже втягується Чорноморський флот.

Наскільки велика ймовірність того, що легітимізація справді може відбутися?

Він зможе зібрати сесію для легітимізації. Бо уже БТРи стоять біля Сімферополя.

Чи має Москва відношення до озброєних людей у будівлі кримського парламенту?

Звичайно. У мене немає іншого пояснення їхнім діям. Якщо вчора не було сесії, якщо сьогодні будівлю ВР АРК захопили озброєні люди, що вони вели переговори з керівником діючої Ради міністрів (Анатолієм Могильовом – «Главком»), якщо вони дозволили Константинову зайти і проводити сесію, якщо з’явилися БТРи Чорноморського флоту і так далі.

Що робитиме Меджліс в цій ситуації?

Ми звертаємося до людей, щоб у тих, хто зараз підриває ситуацію в Криму, не було жодної можливості розпочати міжнаціональне, міжетнічне протистояння. Наші люди зараз, як і всі у Криму глибоко стурбовані тим, що відбувається. Тим паче не бачимо жодних дій з боку чиновників високого рівня з Києва.

Давайте повернемося до вчорашнього дня. Керівництво Верховної ради Криму намагалося скликати позачергову сесію, однак вона не відбулася через відсутність кворуму. Чим узагалі викликане напруження, яке ми спостерігали біля стін ВР АРК учора?

На сесії мало би бути оголошене звернення до Росії щодо захисту прав кримчан.

А чого, власне, бояться кримські татари, адже за словами спікера ВР АРК Константинова, питання про відокремлення Криму не стояло би на порядку денному, так само як і питання повернення Конституції Криму в редакції 19992 року? 

Цей спікер (Володимир Константинов – «Главком») кожного дня говорить неправду. Якщо б ці люди учора не зібралися би на площі (перед будівлею ВР АРК – «Главком»), могла би вже розпочатися громадянська війна в Криму.

Ви весь день проводили переговори. Розкажіть, з ким саме, чого вдалося досягти, а чого – ні?

Та особливих переговорів і не було. Я просто їх змусив (Голову ВР АРК Володимира Константинова і одного з лідерів партії «Русское единство» Сергія Цекова – «Главком») зробити те, щоб вони хоча б перенесли день сесії на декілька днів для того, щоб дати час нам провести більше консультацій, переговорів усередині депутатського корпусу для того, щоб багато з них усвідомили, до чого можуть привести ті, чи інші дії в цей час, який переживає Україна.

Ви думаєте, що перенесення початку сесії на декілька днів буде достатнім для зниження напруги?

Ці кілька днів потрібні для того, щоб просто обговорити питання, які вони (керівництво ВР АРК – «Главком») винесли на засідання. Це питання нового уряду Автономії і т.п. Вони не хочуть обговорювати принципи формування уряду, вони хочуть обговорювати нові кандидатури. У нас не має питань щодо конкретних людей, у нас є питання про принципи формування уряду. Це тому, що протягом усіх цих років, відколи ми повернулися на свою батьківщину, кримські татари перебувають на узбіччі політичного життя в Криму, кримські татари ізольовані від сфери управління, кримських татар не допускають до ухвалення рішень і їх реалізації. Отже, кримські татари, повертаючись на свою землю, не можуть нарівні з іншими брати участь в розвитку Криму. З приходом Януковича ситуація зі ставленням до татар погіршилася, стала просто образливою. І ми їм (владі – «Главком») про це говоримо. А вони нам про те, що, мовляв, давайте подумаємо про професіоналів, нібито серед кримських татар, або українців немає професіоналів.

Наскільки відповідає дійсності інформація, яка гуляє Інтернетом про те, що кримським депутатам обіцяють по $5 млн кожному в разі голосування за ввід російських військ до Криму?

Я не можу це ані підтвердити, ані спростувати. Мені про це нічого не відомо.

У Криму в ці дні перебувають депутати Держдуми Росії. Оцініть їх роль у вирішенні конфлікту.

Роль провокаторська. Вони мають у Криму такого собі політичного «смотрящєго», маю на увазі пана Цекова. Він член президії ВР АРК і один із функціонерів «Русского единства». Він позавчора зустрічав цих гостей з Росії, їх супроводжував. Вони тут, перебуваючи на українські землі говорили, що, мовляв, як тільки ви на засіданні звернетеся до нас, «мы самым срочным образом рассмотрим обращение крымчан». Це сказав пан Слуцький. От це «обращение крымчан» і мало вчора бути, яке мала б розглянути уже на наступний день Державна Дума РФ.

Чи достатня кількість правоохоронців забезпечувала порядок під час вчорашнього мітингу біля будівлі ВР АРК?

Ні, їх було недостатньо. Хочу сказати, що кримські татари – учасники мітингу, самі виконували роль правоохоронців. Вони забезпечували безпеку і від правоохоронців також.

Чому міліція самоусунулася від охорони порядку?

А в Криму немає настільки багато сил міліції для того, щоб утримувати людей, які виходять на площі в такій кількості. Так, міліція загалом була присутня під час протестів. Більш-менш підготовлені частини правоохоронців були, але вони перебували в середині парламенту. Це на той момент, якщо би люди прорвалися до парламенту. У нас не було вчора мети прорватися у випадку, якщо сесії не буде. Але, якщо б вони її розпочали, люди би прорвалися і виникла би недобра ситуація.

Чи знаєте ви, що відбувалося на вчорашньому засіданні РНБО, особливо в частині розгляду ситуації в Криму?

Ні, на жаль не знаю. У нас накопичилася достатня кількість питань до центрального уряду, до Верховної Ради України, до РНБО, до керівників силових структур. Вже потрібно відверто говорити, що єдиний, хто послідовно, особливо в останні тижні стояв на захисті української держави в Криму – це кримські татари. Але зараз, коли постає нова влада ніхто з ними не спілкується, окрім, можливо, СБУ. Хоча ми з ними координуємо не дії, а наші підходи, щоб не було більшої біди. Я тут в Криму не бачу жодного представника міністерств, щоб хоча б запитали, які є проблеми в людей. Натомість сюди уже направляються емісари, які говорять про те, хто буде головою кримського уряду, хто буде представником президента України в Криму.

Кого ви маєте на увазі?

Є різні прізвища, не хотів би називати цих людей зараз, щоб ця інформація ішла від мене.

А кого серед кримських татар хотіли би бачити в уряді АРК, наприклад?

Серед кримських татар достатньо людей, які могли б очолити і уряд, і представництво президента України в Криму і стати головою Верховної Ради АРК. Звичайно, не буде такого, щоб всі три фігури були представниками кримських татар. Буде або голова уряду, або голова ВР АРК, або представник президента.

Ви кажете, що кримські татари спілкуються з силовиками. Днями у Криму приїздили Арсен Аваков і Валентин Наливайченко. Але ніхто з тих, хто виступав із сепаратистськими заявами чи закликами не затриманий. Як думаєте, чому?

В цьому і є проблема. Вчора було на мітингу як мінімум 15 тисяч кримських татар. Я проходив через натовп з цих людей. Багато з людей якраз закидають правоохоронцям бездіяльність. Вони запитують, мовляв, чому ми тут стоїмо, а злочинці сидять в кабінетах, чому їх не заарештовують? Я їм відповідаю, кажу, щоб почекали, пояснюю, що в країні просто такий час зараз. Вони кажуть – все, відійди в бік, ми підемо самі і їх заарештуємо. Ви розумієте? Невідповідні правові дії викликають у людей бажання встановити справедливість також не правовими діями.

Так чому немає цих дій з боку правоохоронців, здійснення яких так очікують люди?

Час такий. В центрі (у центральній владі – «Главком») є багато людей, які дуже добре ставляться до багатьох кримських чиновників, незважаючи на те, в яких вони були партіях, що вони тут вчиняли. Хочу сказати, що є знайомство і кумівство, вони одні одного таким чином підтримують.

У соціальних мережах з’явилося повідомлення про те, що на вас нібито готується замах. Як ставитеся до такої інформації?

До мене зранку прийшли колеги, принесли всіляке обладнання для захисту, бронежилет. Я людина віруюча. Я сказав про те, що Всевишній знає, коли і кому (відійти у вічність – «Главком»). Я не давав жодного приводу Я не знаю, наскільки це серйозна інформація, яка була оприлюднена. Але дякую своїм друзям, які подбали про те, щоб мене оберігати і, слава богу, жодних таких моментів не було, щоб можна було сказати, що замах дійсно готувався. І слава Богу.

Источник: http://glavcom.ua/articles/17810.html
Дата публикации на источнике: 27.02.2014
Автор: Михаил Глуховский