Источник: http://crimea.vgorode.ua/news/212429-vlasty-sevastopolia-pryznaly-novuui-verkhovnuui-radu
Дата публикации на источнике: 24.02.2014
Автор: Юлия Кучер

Дорогі брати і сестри!

Шановні співвітчизники!

Покликання Церкви – свідчити про правду. Тому необхідно дати моральну оцінку анексії, чи краще сказати – аншлюсу Криму, напередодні здійсненого Російською Федерацією.

18 березня 2014 р. керівниками Росії було публічно вчинено порушення трьох заповідей Божих: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого… (і) нічого, що у ближнього твого (Вихід 20:15-17). Наслідком збройної агресії російської влади проти України також вже стало кровопролиття – вбивство сепаратистами українського активіста у Донецьку, вбивство кримського татарина та українського військовослужбовця у Криму.

Підбурювані та підтримувані з Росії провокатори сіють смуту і закликають до сепаратизму, розпалюють громадянський конфлікт у східних та південних областях України. В Криму вірних присязі українських військовослужбовців, членів їхніх родин піддають безперервному тиску, їх залякують, в тому числі з використанням зброї.

В окупованому Криму безвісти зникають громадські активісти. Ті, хто перебував у заручниках окупантів та був відпущений, свідчать про жорстоке, нелюдське поводження, постійні приниження, погрози вбивством, імітації розстрілу. За все це також несе відповідальність особисто російське керівництво.

У виступі 18 березня в Кремлі Президент Росії В. Путін використав засіб диявола – змішав правду з неправдою. Переконаний, що напівправда, яку з вуст глави російської держави чув весь світ, гірша за відверту неправду – як схована в їжу отрута є більш небезпечною, ніж отрута явна.

Вважаючи розпад тоталітарного СРСР «трагічною подією» він не сказав, що в Україні, в тому числі в Криму і Севастополі, більшість людей 1 грудня 1991 р. на відкритому референдумі без жодного примусу підтримали незалежність України. Також він жодним словом не згадав про зобов’язання не тільки поважати, але і гарантувати територіальну цілісність, суверенітет і недоторканість кордонів України, взяті на себе Російською Федерацією за Будапештським меморандумом 1994 р. та Договором про дружбу 1997 р.

Окупувавши і анексувавши Крим, керівництво Росії по суті поставило під сумнів всю систему міжнародного права. Відтепер, на думку російської влади, будь-яку суперечку «в зоні інтересів» Кремля можна вирішувати військовою силою та іншими засобами тиску – не рахуючись з самими принципами права і справедливості, з міждержавними та міжнародними угодами, думкою світового співтовариства.

Пан Путін опосередковано це визнає і сам, вказуючи на те, що в минулому Росія була ніби вимушена, через свою економічну та політичну слабкість, підписувати відповідні договори та брати на себе зобов’язання. Виходячи з логіки та бачачи дії, тепер, коли Кремль відчув себе сильним, він може дозволити собі відкидати всі зобов’язання та діяти на власний розсуд.

Мотивуючи агресію проти України, Президент Росії апелює до спільного історичного минулого наших держав і народів. Але ж у різний час під російською владою, окрім України, перебували ще низка держав – Білорусь, країни Балтії, Польща, Фінляндія, Молдова, країни Закавказзя та Середньої Азії. Судячи з усього, від російського керівництва тепер можна очікувати не лише вторгнення у південно-східну Україну, але і в будь-яку з цих країн. Адже там, як і в Україні, є етнічні росіяни та російськомовні люди, «захистом інтересів» яких Кремль готовий виправдовувати своє загарбництво.

Володимир Путін офіційно почав використовувати такі визначення, як «русский мир», «історична Росія», «росіяни – розділена нація», «ми з українцями – один народ». Все це, разом з ностальгією за минулою державною величчю та прагненням реваншу за розпад СРСР, є точною копією ідеології та риторики фашистських режимів ХХ століття, зокрема у Німеччині та Італії.

Наочним підтвердженням цього ідейного зв’язку є також антиукраїнська істерія, розгорнута у російських ЗМІ. Місяцями виливаючи на російський народ напівправду та відверту брехню про події в Україні, водночас блокуючи доступ до будь-якої альтернативної точки зору, російська влада, як колись і влада фашистських держав, обдурила власний народ, який зараз її злочинні дії в більшості своїй вітає та схвалює.

Історія нагадує, що аншлюс Австрії і загарбання Судет відбулися також під гаслами «єднання народу», «захисту національних інтересів», «відновлення справедливості». Там теж під дулами зброї проводилися «референдуми», які давали потрібні загарбникам результати. Але після «мирного» загарбання розпочалася найкривавіша ІІ Світова війна, бо політика умиротворення агресора завжди приводить не до миру, а до відчуття безкарності у агресора і бажання рухатися далі.

Саме тому найперше звертаюся до всього українського народу: на нашу Батьківщину віроломно напав ворог, який окупував частину України та прагне взагалі знищити нашу державність і незалежність, повернути нас у імперське кремлівське ярмо. Тому священний обов’язок кожного – допомагати боронити від нападника наш спільний український дім.

Ми повинні згуртуватися, бо лише у єдності – сила народу. Дії представників української держави можуть викликати критику, але слід пам’ятати: окупаційна влада не дозволить ніякої критики.

Приклад багатьох народів свідчить – згуртованість та самовіддана боротьба в обороні рідного дому забезпечувала перемогу навіть над значно численнішим і сильнішим агресором. Адже Бог не в силі – Бог у правді.

Висловлюю солідарність з усіма, хто безстрашно вже став проти агресора. Велика повага і шана мужньому кримськотатарському народу, який в умовах окупації зберігає відданість єдності України. Вдячний за мужність архієпископу Клименту, духовенству і вірним Кримської єпархії Київського Патріархату – наша Церква робитиме все можливе, щоби підтримати їх та захистити їхні права.

Ще раз повторю слова, сказані неодноразово від імені нашої Церкви у ці дні: український народ не має і не повинен мати жодної ненависті чи ворожнечі до російського народу, навіть в умовах військової агресії проти нашої держави. Ми хочемо, і я переконаний – у майбутньому будемо мати дружні та рівноправні відносини між незалежною Україною і демократичною Росією на основі взаємної поваги до суверенітету та невтручання у внутрішні справи одне одного.

Знову звертаюся до міжнародного співтовариства: час заяв про глибоку стурбованість давно минув, настав час дій. Тому вітаю якнайшвидше підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надання Україні перспективи членства у Європейському Союзі – як гарантії миру не лише в нашій державі, але і в цілій Європі.

Зараз вирішується не лише доля України, але і доля всього світу. Людство стоїть на роздоріжжі: повернутися в епоху, коли відносини між народами з’ясовуються не на основі права і справедливості, а силою зброї та ціною мільйонних жертв, – або разом зупинити цинічного агресора і цим врятувати світ від найгіршого. Тому всі міжнародні інституції безпеки: ООН, ОБСЄ, НАТО, а також країни-гаранти за Будапештським меморандумом повинні вжити всіх заходів для припинення агресії Росії проти України. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться!

Дорогі брати і сестри!

У ці важкі дні ще раз хочу засвідчити – Київський Патріархат з українським народом. Ми молимося до Бога і просимо захистити нашу державу і народ від нашестя чужинців, просимо Господа невидимою силою зміцнити Україну в боротьбі за правду, свободу і мир.

Закликаю всіх віруючих до такої молитви і твердо впевнений, що у цій боротьбі переможе український народ.

Нехай Бог благословить нашу державу, наші мужні збройні сили і весь український народ!

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України

Источник: http://glavcom.ua/articles/18336.html
Дата публикации на источнике: 18.03.2014.
Автор: Патриарх Филарет

19 березня 2014
Президентові Альянсу европейських національних рухів, пану Бруно Голнішу

Пане Голніше,

Ми з розчаруванням та подивом виявили позицію на офіційному сайті Альянсу европейських національних рухів за назвою «Україна – Офіційна заява» (http://aemn.eu/2014/03/05/ukraine-official-statement/). Хоча вона і адресується політичним силам Великобританії, ми не можемо не висловити своїх думок в тій частині заяви, що стосується України та українських націоналістів.

Як ви можете знати, президент Путін неодноразово давав розуміти (в очевидний та неочевидний спосіб), що вважає руйнування Совєцького Союзу найбільшою катастрофою минулого століття. Окрім того, пан Путін дозволяв собі висловлювання, що ставлять під сумнів легітимність існування України як окремої держави. З огляду на це та враховуючи критичні ризики, що постали сьогодні для існування нашої державности, ми розглядаємо вашу позицію, як однобоку та таку, що абсолютно не визнає можливости існування українського національного інтересу.

У викладі своєї позиції ви серйозно переймаєтеся зростанням ліберальних сил Заходу у Східній Европі і вбачаєте нашу співпрацю з такими силами як загрозу через подальше поширення глобалізму. Водночас скидається на те, що ви зовсім не враховуєте загроз усім країнам Західної Європи від зростання войовничости та імперських амбіцій Росії. Загроз, через які потерпали усі центральноеропейські країни, коли пригнічувалися національні рухи та культури, коли найбільш активні члени суспільства зазнавали жорстоких репресій аж до вбивств. З цього складається враження, що ви переймаєтеся імперськими інтересами Росії більшою мірою, аніж стратегічними інтересами ваших власних держав.

Доводимо до вашого відома, що згідно з нормами Будапештського меморандуму, Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку США, Великобританії та Росії. Тому в час, коли Росія грубо порушила свої зобов’язання перед Україною, залучення США та Великобританії до процесу врегулювання ситуації навколо України є не лише доцільним, але і таким, що випливає з їхніх міжнародно-правових та моральних зобов’язань.

Тому сьогоднішні дії і співпраця українських націоналістів є свідомими і продиктовані не стільки прагненням догодити Заходу, як природним переслідуванням наших національних стратегічних інтересів.

Ми також не сприймаємо закидів щодо наших зустрічей із політичними лідерами Польщі. Адже сьогодні українці мають шукати історичного примирення з поляками на основі діалогу, взаєморозуміння та чіткого усвідомлення спільности стратегічних цілей у регіоні.

Те ж саме стосується контактів із представниками будь-яких инших країн та націй! Говорячи про Крим, ви зазначаєте, що він є цариною російських інтересів. Просимо вас розуміти, що територія Кримського півостріву є частиною України і він є в першу чергу інтересом української держави! Окрім того, в Криму проживають далеко не лише росіяни. Близько чверті населення складають українці, а також фактично 12% – кримські татари, пращури яких були сотнями тисяч депортовані з історичної батьківщини сталінським режимом.

«Нехтування правами етнічних росіян в Україні», яке ви сприймаєте, як даність і як достатню причину російської агресії є не чим иншим, як дезінформацією. В Україні немає серйозних підстав говорити про утиски російської мови. Особливо це стосується ситуації на кримському півострові, де з 1998 року діє конституція Автономної Республіки Крим, яка визначає, що «В Автономній Республіці Крим російська мова як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується в усіх сферах суспільного життя». Таким чином, твердження про порушення прав російськомовних жителів є нісенітницею. Достатньо сказати, що, попри те, що чверть населення півострова є етнічними українцями, кількість україномовних шкіл у Криму складає лише 1,3%.

Таким чином жодного легітимного виправдання воєнній агресії Росії на території нашої держави не існує! А надумані гасла щодо «захисту співвітчизників» є не чим иншим, як копіюванням гітлерівських імперських методів захоплення територій поруч з аншлюсом Австрії або захопленням Судетської области 1938 року. Дії Російської Федерації в Криму повністю випадають із правового поля України, міждержавних угод між Україною та Росією, норм міжнародного права. Ми вже не говоримо про систематичне втручання Росії у внутрішні справи України та нав’язування нам чужорідних систем державного устрою та управління, що порушує статтю 2 Статуту ООН.

Ми вражені, що в ході формування своєї позиції стосовно України ви не знайшли можливости увійти в контакт з українськими націоналістами і не зробили спроби зрозуміти наші позиції та точки зору.

На майбутнє Всеукраїнське об’єданння «Свобода» буде відкрите до співпраці з тими силами, що підтримують ідею Европи вільних націй і готові до координації дій та зусиль задля забезпечення та захисту національних інтересів усіх сторін.

Олег Панькевич,
заступник Голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода» 

Источник: http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/zvernennya/048884/
Дата публикации на источнике: 19.03.2014

Мне не хотелось бы затевать сейчас полемику с моим украинским коллегой. Думаю, полемики длительной и не будет, но все же два замечания я хотел бы сделать.

Что такое цинизм? Цинизм — это стрелять и в своих, и в чужих, пытаясь спровоцировать конфликт. Сегодня некоторые коллеги говорили о нападении на украинскую базу, еще раз говорю: никакого нападения не было. Российских солдат даже рядом не было. Стояли невооруженные, только в бронежилетах люди, состоящие в силах самообороны. Из здания неподалеку стал стрелять снайпер, убил по одному с каждой стороны, ранил по одному с каждой стороны. И тут же руководители в Киеве выступили с заявлением и сказали, что теперь уже надо будет стрелять в русских солдат. Вот это — настоящий цинизм! И цинизм то, что мы наблюдали на Майдане, когда там, пытаясь спровоцировать насильственную смену власти, стреляли по силам правопорядка и пытались убить как можно больше протестующих. Как сегодня г-н Шимонович нам рассказывал, профессионально вели огонь. И все видели откуда вели огонь, откуда выходили снайперы, хорошо подготовленные и экипированные — из штаб-квартиры т.н. коменданта Майдана. Вот это цинизм!

И последнее. Что касается ультиматума.  Я не понимаю, почему это так называет украинский коллега. Наши западные партнеры стали говорить нам: давайте обсудим, как дальше выходить из кризиса на Украине, стали предлагать нам какие-то свои «рецепты». Мы в ответ передали им свое видение того, как можно было бы выйти из кризиса на Украине, чтобы все регионы чувствовали себя спокойно. Между прочим, сердцевина этих наших предложений совершенно точно соответствует Соглашению от 21 февраля. Должен быть конституционный процесс, в ходе которого все регионы почувствовали бы, что их права защищены в составе украинского государства. И мы же не как ультиматум это представили Киеву. Мы обсуждаем это с нашими партнерами, и в сегодняшнем выступлении я сказал, что мы готовы к продолжению диалога.

Благодарю Вас. 

Источник: http://www.russiaun.ru/ru/news/sc_rspn2
Дата публикации на источнике: 19.03.2014

Г-жа Председатель,

Вчера произошло поистине историческое событие – воссоединение России и Крыма, чего наши народы ждали целых шесть десятилетий.

В строгом соответствии с международным правом, демократическими процедурами, без внешнего воздействия, путем проведения свободного референдума народ Крыма реализовал свое закрепленное в Уставе ООН и многочисленных основополагающих международно-правовых актах право на самоопределение, а также обратился к России с просьбой о принятии Крыма в состав Российской Федерации. Россия как суверенное государство согласилась с обращением народа Крыма. Подписан соответствующий договор между Российской Федерацией и Республикой Крым о принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и города Севастополя и образовании в составе Российской Федерации двух новых субъектов.

Результаты референдума весьма убедительны: в голосовании приняло участие более 82 процентов избирателей, а более 96 процентов высказалось за воссоединение с Россией.

Эта цифра – выражение воли народа.

(Отвлекусь на минуту. Меня поразило, как украинский постпред, пытаясь дискредитировать проведенный референдум, пользовался тезисами западной пропаганды, что, мол, например, к тем, кто не хотел голосовать приходили на дом и даже с полицией. Может кто-то из наших западных коллег не знает, но украинскому коллеге наверняка известно, что это наша старая добрая традиция при проведении выборов – если кто-то не может покинуть свой дом, скажем, по состоянию здоровья, то к нему могут прийти члены избирательной комиссии и дать этому человеку возможность проголосовать).

Возвращаясь к теме. Не буду подробно останавливаться на всей картине произошедшего. Ее в деталях изложил вчера Президент Российской Федерации В.В.Путин, с программным выступлением которого все присутствующие здесь, надеюсь, уже ознакомились. Отмечу лишь некоторые аспекты.

Сегодня из 2 миллионов 200 тысяч жителей Крымского полуострова почти полтора миллиона русских, 350 тысяч украинцев, которые преимущественно считают русский язык своим родным языком, и порядка 290-300 тысяч крымских татар, значительная часть которых, как показал референдум, также ориентируется на Россию, к чему бы там кто-то не призывал в процессе подготовки этого референдума. Исправлена вопиющая историческая несправедливость, возникшая в результате волюнтаристских действий тогдашнего руководителя СССР Н.С.Хрущева, одним росчерком пера передавшего в 1954 году в нарушение действовавших конституционных норм российский регион Крым и город Севастополь в состав входившей в единое государство Украинской Советской Социалистической Республики. Причем сделал он это без ведома населения Крыма и без его согласия.

Никто не поинтересовался мнением крымчан и в момент распада СССР. Все эти годы и граждане, и многие общественные деятели Крыма неоднократно поднимали данную тему, говорили, что Крым – это исконно русская земля, а Севастополь – русский город. И только теперь воля и осознанный выбор народа Крыма были в полной мере реализованы.

Конечно, мы обратили внимание на реакцию некоторых наших западных партнеров, которые никак не могут избавиться от своих имперско-колониальных привычек диктовать свою волю другим странам и народам. А теперь нервничают, поскольку их геополитическая авантюра на Украине привела к столь неожиданным для них результатам.

Народ Крыма сделал свой выбор, как сделал его и народ России. И этот выбор должен приниматься и уважаться всеми.

Г-жа Председатель,

Теперь что касается тревожной ситуации на Украине и международного содействия ей в преодолении острого внутреннего кризиса.

Псевдодрузьям Украины надо, наконец, понять, что причина кризиса там – не в России, а в безответственных действиях отдельных украинских политических сил и их зарубежных кураторов. Стремление подтолкнуть Украину, как и другие «фокусные» государства «Восточного партнерства», к искусственному выбору между ЕС и Россией во многом и спровоцировало глубокий внутриполитический кризис, приведший к антиконституционному перевороту в Киеве. Однако в западных столицах, похоже, по-прежнему не испытывают никакого дискомфорта, делая ставку на людей, не готовых выслушивать мнение всего украинского народа и полностью подконтрольных руководству ультрарадикальной националистической организации «Правый сектор» и «расистской, антисемитской и ксенофобской», по определению Европарламента, партии «Свобода». Именно с ними Евросоюз и собирается подписать в ближайшие дни политическую часть соглашения об ассоциации.

В этой связи у нас вызывает удивление данная г-ном Шимоновичем односторонняя и приглаженная оценка ситуации в области прав человека на Украине.

Особенно удивила подача господином И.Шимоновичем сюжета о «майдановских снайперах». Ни слова не было сказано об убедительных свидетельствах того, что провокаторы стреляли и по представителям сил правопорядка, и по оппозиционерам, чтобы проложить путь к насильственному захвату власти.

Нельзя делать вид, будто на Украине нет политически мотивированных убийств, массовых расправ и пыток. Нельзя делать вид, будто там нет похищений людей, нападений на журналистов и правозащитников, заключений в тюрьму по политическим мотивам. Нельзя делать вид, будто национал-радикалы, подобно талибам в Афганистане, не уничтожают и не оскверняют исторические памятники, что нет холодящих душу инцидентов с явно расистским, в том числе антирусским и антисемитским подтекстом, которые чинятся по приказу или с молчаливого согласия тех, кто захватил власть в Киеве.

Доходит до того, что за головы журналистов киевские экстремисты назначают награды, самопровозглашенная власть отключает зарубежные телеканалы, в массовом порядке закрывает въезд иностранным корреспондентам и даже делает попытки создать помехи ретрансляции спутниковых сигналов.

И уж совсем вопиющий случай произошел вчера: два десятка депутатов и активистов от пресловутой партии «Свобода» ворвались в кабинет, избили, допросили «под камеры», увезли в неизвестном направлении и силой заставили уволиться генерального директора Национальной телерадиокомпании Украины и телеканала «Первый национальный». Кто же «правит балом» в Киеве?

Распространение неонацистских лозунгов, героизация нацистских карателей и их бандеровских приспешников, призывы к расправам над русским населением Украины и над русскими вообще (т.е. к действиям, имеющим все признаки этнических чисток), вооруженное свержение законной власти должны получать ясное и однозначное осуждение у всех тех, кто претендует на объективность.

Вместо же этого с фальшивой тревогой ведутся разговоры об «озабоченностях» ситуацией с правами человека в Крыму – месте, где благодаря усилиям жителей и сил самообороны сохраняются порядок и верховенство закона. Месте, где крымские власти предоставляют гарантии всем меньшинствам без исключения. В этой связи особо хотели бы обратить внимание и на тот факт, что в соответствии с Договором между Российской Федерацией и Республикой Крым о принятии в Российскую Федерацию в Республике Крым будет три равноправных государственных языка: русский, украинский и крымско-татарский.

Крымчане при поддержке всего российского народа сделают все возможное для сохранения в Крыму мира и спокойствия. И им в этом не помешают никакие провокации – наподобие той, что произошла сутки назад в Симферополе, когда в «майдановском стиле» стрельбой из снайперской винтовки, которая велась из недостроенного здания напротив украинской военной части,были убиты двое – безоружный боец сил самообороны Крыма и украинский военнослужащий. Какого-то штурма украинского военного объекта российскими военными, о котором говорил сегодня постпред Украины, не было и в помине. Обращает на себя внимание, что этой явно спланированной провокацией тут же поспешили воспользоваться г-да Яценюк и Турчинов, призвавшие украинских военных в Крыму применять оружие. Против кого? Против своих собратьев?

Г-жа Председатель,

Россия готова к взаимодействию со всеми международными партнерами, искренне заинтересованными в нормализации ситуации на Украине на основе широкого внутриукраинского диалога с участием всех ответственных политических сил и всех регионов. Формированию многостороннего механизма содействия урегулированию украинского кризиса могло бы способствовать переданное нашим партнерам российское предложение о создании Группы поддержки для Украины. Ждем позитивного отклика на наши конструктивные инициативы.

Мы по-прежнему нацелены и на продолжение обсуждения предложений, направленных на выполнение Соглашения от 21 февраля с целью наведения порядка, начала всеобъемлющей конституционной реформы на Украине и прекращения провокаций ультранационалистических и радикальных сил в отношении русскоязычного населения и наших соотечественников на юго-востоке и в других частях Украины. В этих целях могут быть использованы и наблюдатели от ОБСЕ или Совета Европы – при условии обеспечения их беспристрастного мандата и четкого согласования мест и модальностей размещения в различных регионах Украины.

Благодарю Вас, г-жа Председатель. 

Источник: http://www.russiaun.ru/ru/news/sc_ukr1903
Дата публикации на источнике: 19.03.2014