КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Тупицького О.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя”
Погоджуючись із викладеною у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014 (далі — Рішення) позицією стосовно невідповідності Конституції України (неконституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя” від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 (далі — Постанова), я не поділяю деяких висновків мотивувальної частини Рішення, у зв’язку з чим на підставі статті 64 Закону України „Про Конституційний Суд України” висловлюю окрему думку.
Так, я не згоден з викладеними в мотивувальній частині Рішення взаємопов’язаними висновками щодо:
Тобто не схвалюю наведення у Рішенні зазначених обставин як встановлених та надання конституційно-правової оцінки діям Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (частина третя статті 124); основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 2, 4 частини третьої статті 129); законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій (частина четверта статті 129). Згідно зі статтею 4 Закону України „Про Конституційний Суд України» верховенство права, повний і всебічний розгляд справ та обґрунтованість прийнятих рішень є основними принципами діяльності Конституційного Суду України. Рівність сторін і засобів та інші вказані принципи судочинства є невід’ємними елементами справедливого судового розгляду, право на який гарантовано кожному й нормами міжнародного права.
Для дотримання наведених принципів судочинства надання Конституційним Судом України правової оцінки діям Верховної Ради Автономної Республіки Крим, на моє переконання, потребувало забезпечення цьому представницькому органу реальної можливості підтвердити факт прийняття Постанови та реагувати на відповідні доводи суб’єкта права на конституційне подання через участь представника(ів) Верховної Ради Автономної Республіки Крим у конституційному провадженні або в інший спосіб.
Ухвалою Конституційного Суду України від 18 березня 2014 року № 33-у/2014 було вирішено провести розгляд цієї справи у формі письмового слухання та невідкладно, що унеможливило дотримання щодо Верховної Ради Автономної Республіки Крим принципу рівності сторін. За таких підстав Конституційний Суд України мав утриматися від надання правової оцінки діям цього представницького органу.
Відповідно до статті 136 Конституції України Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови (частина третя); повноваження і порядок діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина п’ята). За частиною третьою статті 27 Конституції Автономної Республіки Крим постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймаються на її засіданні відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Виходячи з цього, вважаю, що надання Конституційним Судом України правової оцінки діям Верховної Ради Автономної Республіки Крим у зв’язку з прийняттям оспорюваного акта потребувало встановлення обставин його ухвалення, тобто факту дотримання відповідної визначеної законодавством процедури.
Однак матеріали конституційного провадження не містять жодних відомостей стосовно обставин прийняття Постанови, тому, зважаючи на визначені законом основні принципи діяльності Конституційного Суду України, зокрема принципи повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень, дотримуюся позиції щодо неможливості ґрунтування конституційно-правових висновків на непідтвердженій презумпції факту прийняття вказаного правового акта Верховною Радою Автономної Республіки Крим, що має на увазі, серед іншого, ухвалення Постанови більшістю голосів депутатів від загального складу цього представницького органу шляхом вільного голосування.
До того ж предметом конституційного подання виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України та, відповідно, конституційного провадження є перевірка конституційності Постанови, а не надання висновку щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України. Крім того, законодавчо визначена процедура надання такого висновку, після визнання неконституційним Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання” від 19 березня 2009 року № 1168-VI, відсутня.
Конституційний Суд України встановив, що Постанову опубліковано у газеті „Крымские известия» 12 березня 2014 року. Згідно із законодавством саме з опублікуванням правового акта пов’язане набрання ним чинності та його обов’язковість до виконання. Тобто опублікування Постанови стало юридичною подією, яка обумовила виникнення, зміну чи припинення на території Автономної Республіки Крим певних правовідносин, які по-іншому врегульовані Конституцією України.
За статтею 2 Закону України „Про Конституційний Суд України” завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Отже, зважаючи на вказані обставини, єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні був зобов’язаний невідкладно забезпечити конституційність нормативно-правового регулювання на території Автономної Республіки Крим у порядку здійснення функцій із конституційного нормоконтролю та, враховуючи практичну неможливість з’ясувати у стислі терміни обставини прийняття Постанови, мав виходити саме з факту опублікування цього правового акта.
Невідповідність Конституції України згідно зі статтею 15 Закону України „Про Конституційний Суд України» є однією з трьох автономних підстав для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правового акта повністю чи в його окремій частині. Таким чином, для дотримання основних принципів конституційного судочинства, а також розумного балансу між позитивним обов’язком забезпечити верховенство Конституції України на всій території України і відповідними загальносуспільними інтересами та правом кожного на справедливий судовий розгляд єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні мав обмежитися у Рішенні висновками щодо неконституційності Постанови виключно через її зміст.
Суддя
Конституційного Суду України
О.М.ТУПИЦЬКИЙ
Источник: http://zakon.rada.gov.ua/go/nb03d710-14
Дата публикации на источнике: 25.03.2014
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Сергейчука О.А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя”
Суб’єкт права на конституційне подання — виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України — відповідно до статті 112, частини другої статті 137 Конституції України Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296 „Про зупинення дії Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя” зупинив дію цієї постанови й одночасно звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо її відповідності Конституції України (конституційності).
Конституційний Суд України вирішив визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя” від 11 березня 2014 року № 1727-6/14.
Згідно зі статтею 64 Закону України „Про Конституційний Суд України” вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014.
Відповідно до статі 112 Конституції України у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.
За статтями 108, 109, 110, 111 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі: відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті; відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України; неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку; Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину; питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України; для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі; висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України; за наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України; рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Таким чином, Конституція України передбачає вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень Президента України, у разі дотримання яких виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.
Постановою Верховної Ради України „Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України” від 22 лютого 2014 року № 757-VII (далі — Постанова) встановлено, що Президент України В. Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки.
Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року № 764-VII на Голову Верховної Ради України Турчинова О.В. покладено виконання обов’язків Президента України згідно зі статтею 112 Конституції України, враховуючи, що Президент України самоусунувся від виконання конституційних повноважень.
Беручи до уваги, що вказаними статтями Конституції України передбачено вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень Президента України, у разі дотримання яких виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України, самоусунення Президента України від виконання ним конституційних повноважень, як зазначено у Постанові,не може вважатися підставою для покладення виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України на Голову Верховної Ради України згідно зі статтею 112 Конституції України.
Згідно зі статтею 153 Конституції України процедура розгляду Конституційним Судом України справ визначається законом. Порядок звернення до Конституційного Суду України, провадження у справах, прийняття рішень і надання висновків Конституційним Судом України закріплено в Законі України „Про Конституційний Суд України” (далі — Закон).
Відповідно до статті 40 Закону суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 Закону, є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Таким чином, конституційне провадження у цій справі необхідно було припинити згідно зпунктом 1 статті 45 Закону — відсутність встановленого Конституцією України, Законом права на конституційне подання.
До початку розгляду справи мною було заявлено самовідвід відповідно до § 37 Регламенту Конституційного Суду України, враховуючи те, що Постановою Верховної Ради України „Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді” від 24 лютого 2014 року № 775-VII п’ятеро суддів Конституційного Суду України було звільнено з посад у зв’язку з порушенням присяги, стосовно семи суддів Конституційного Суду України запропоновано виконуючому обов’язки Президента України та з’їзду суддів України, які їх призначали, звільнити їх у зв’язку з порушенням присяги судді, а Генеральній прокуратурі України — порушити кримінальне провадження за фактом прийняття Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності. На виконання зазначеної постанови Генеральна прокуратура України розпочала кримінальне провадження за фактом прийняття суддями Конституційного Суду України вказаного рішення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (Постановлення суддями завідомо неправосудного рішення).
Такі дії парламенту та Генеральної прокуратури України не відповідають частинам першій,другій статті 126 Конституції України, за якою „незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється”, а також не узгоджуються зі статтями 27, 28 Закону, згідно з якими судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються Законом, іншими законами України і не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.
Вважаю, що здійснення суддями Конституційного Суду України конституційного правосуддя в умовах впливу на них та загрози їх кримінального переслідування підриває авторитет Конституційного Суду України, унеможливлює прийняття ним об’єктивних та неупереджених рішень, що може призвести до сприйняття суспільством його рішень якнелегітимних.
Суддя
Конституційного Суду України
А.СЕРГЕЙЧУК
Источник: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/na03d710-14
Дата публикации на источнике: 25.03.2014
Уважаемые севастопольцы!
Сегодня мной подписано распоряжение о роспуске отрядов самообороны.
Думаю, мотивация этого решения очевидна: внешняя угроза, которой противостояли отряды самообороны, ликвидирована, Крым и Севастополь стали субъектами РФ, на территории Севастополя не осталось ни одного воинского формирования, подчиняющегося киевской власти. Общественный порядок в городе отныне будет поддерживать милиция, усиленная патрульными группами Черноморского Флота.
Пользуясь случаем, хочу поблагодарить всех самооборонцев. В первые, самые тяжёлые дни «русской весны» вы были единственным щитом новой власти, который в итоге позволил случиться тому, что случилось: Севастополь вернулся в лоно своей исторической Родины. Сообщаю, что координационным советом города Севастополя учреждён отличительный знак, который будет вручён участникам отрядов самообороны города.
Вместе с тем, хотел бы обратить внимание некоторых полевых командиров, что «революция» завершилась. На этой неделе в соответствии с указом Президента России завершается формирование федеральных структур исполнительной власти. Мы начинаем жить по законам России. В этих условиях любые силовые действия будут трактоваться как противоречащие законам РФ с соответствующими процессуальными последствиями.
Я понимаю желание многих в одночасье избавиться от коррупционеров и приспособленцев, но хотел бы обратить внимание, что история не знает таких аналогов. Любое обвинение требует доказательств. И то, что нравится одному, с большой вероятностью не устраивает другого. Процесс реформирования общества, которое болело 23 года, займёт некоторое время. И с этим необходимо смириться. Это совершенно не означает, что изменений к лучшему не будет происходить, но они будут носить эволюционный, предусмотренный законом, а не революционный характер.
Эту ситуацию я обсуждал с министрами силовых ведомств страны и хочу Вас заверить в том, что в этом смысле у нас есть полное взаимопонимание и желание коренным образом изменить ситуацию. Но, опять же, эволюционно, и в рамках законов РФ.
Я полагаю, что в ближайшее время будет принят устав города, и, далее, проведены выборы в Законодательное Собрание и сформированы постоянные органы власти. Севастопольцам нужно набраться терпения и быть готовыми выбрать достойных людей в Законодательное Собрание, которые будут жить интересами города, а не своими собственными за счёт города, и которые при этом будут иметь достаточный уровень профессионализма, чтобы быть городу полезными в этой роли.
Напомню, что в прошлом это не всегда получалось. В итоге народными депутатами, представляющими Севастополь, оказывались зачастую люди, которые откровенно его дискредитировали: предавшие его господа Зеленчук и Новинский, изуродовавший облик исторического центра города господин Лебедев и другие.
Думаю, севастопольцы должны извлечь из этих случаев необходимые уроки и более не поддаваться на дешёвый пиар и обилие агитационных плакатов, а выбирать людей, которые действительно зарекомендовали себя как патриоты и профессионалы.
И именно на этом пути, а не на пути свержений и разрушений, с моей точки зрения, лежит ключ к созданию эффективной городской власти.
Алексей Чалый.
Источник: http://sevispolkom.su/obrashchieniie-alieksieia-chalogho-k-sievastopoltsam-2/
Дата публикации на источнике: 25.03.2014
25 марта председатель координационного совета по организации Севастопольского городского управления по обеспечению жизнедеятельности города Алексей Чалый подписал распоряжение №35 о прекращении функционирования отрядов народного ополчения.
«В связи с вхождением города Севастополя в состав Российской Федерации в качестве субъекта и установлением государственной границы с Украиной, признать нецелесообразным дальнейшее функционирование отрядов народного ополчения. Отряды народного ополчения расформировать» – говорится в распоряжении.
Тысячи жителей города в критический момент самоорганизовались для защиты Севастополя: патрулировали улицы, охраняли жизненно важные объекты городской инфраструктуры, несли вахту на блок-постах. Только благодаря их профессионализму и бдительности в день проведения референдума в городе-герое была обеспечена полная безопасность и не допущено ни одной попытки срыва голосования экстремистскими действиями.
Председатель координационного совета по организации Севастопольского городского управления по обеспечению жизнедеятельности города Алексей Чалый благодарит участников отрядов народного ополчения за упорный и самоотверженный труд на благо родного города.
Источник: http://sevispolkom.su/rasporiazhieniie-35-o-priekrashchienii-funktsionirovaniia-otriadov-narodnogho-opolchieniia/
Дата публикации на источнике: 25.03.2014
Указ Президента України
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України»
Відповідно до статей 107 та 112 Конституції України постановляю:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» (додається).
2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Виконуючий обов’язки
Президента України,
Голова Верховної Ради
України
О.ТУРЧИНОВ
м. Київ
24 березня 2014 року
№ 339/2014
Источник: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/339/2014
Дата публикации на источнике: 24.03.2014