Некоторые коллеги поднялись до немалых риторических высот. При этом должен отметить, что украинский коллега перешел любые допустимые грани. Если говорить о крови, то она не на наших руках, а на руках ваших друзей национал-радикалов. Кровь тех украинцев, которые были расстреляны снайперами в февральские дни этого года. И праотцов которых вы не так давно защищали в стенах ООН, утверждая, что украинские пособники нацистов никого не убивали и что это выдумки Советского Союза.
Что касается других выступлений, то я должен отметить следующее. Бросается в глаза, что выступавшие коллеги дискутировали не с нашей развернутой аргументацией в ее целостности, а с произвольно выдернутыми и извращенными ими же элементами нашей позиции. Не буду комментировать все прозвучавшие сегодня неприемлемые заявления, отмечу лишь некоторые.
Французский коллега не заметил на Украине «ни малейших признаков насилия». Допускаю, что субботним утром он еще не ознакомился с новостными сводками из Харькова, где вчера двое жителей погибли от рук боевиков, приехавших из другого региона Украины. Но ведь нельзя же было не заметить насилия, в течение месяцев терзавшего Киев и некоторые другие регионы страны. Насилия, которое грозило и грозит перекинуться на другие регионы Украины, и которое не произошло в Крыму только благодаря предпринятым там мерам.
Постоянный представитель США обвинила Россию в «беззаконном преследовании своих амбиций». Это не о нас. Эта фраза взята из одного из многочисленных исследований внешней политики США. Г-жа Пауэр говорила о «правде». Мир узнал бы много интересного, если бы Вашингтон рассказал правду о своей роли в возникновении и развитии кризиса на Украине. Наконец г-жа Пауэр говорила о «мечтах и чаяниях». Но почему же тогда Вы отрицаете право народа Крыма выразить свои чаяния на референдуме 16 марта?
Последнее. Кто-то из коллег сказал, что, мол, Киев протянул Москве руку, но мы отказались ответить взаимностью. Но дело не в Москве. Своему народу, регионам надо было Киеву протянуть руку вместо того, чтобы пугать репрессиями и отменой русского языка. Почему бы, например, было не созвать конституционную ассамблею и на практике в ходе конституционного процесса доказать, что в Киеве не восторжествовала идеология и практика национал‑радикалов.
К сожалению, было потеряно очень много времени. Тем не менее мы призываем всех отойти от конфронтационного настроя и встать на путь конструктивного сотрудничества в интересах долгосрочного урегулирования ситуации на Украине в интересах всего населения, включая ее восточные и юго‑восточные районы.
Источник: http://www.russiaun.ru/ru/news/sc_ukrne
Дата публикации на источнике: 15.03.2014
Г-жа Председатель,
Мы неоднократно излагали в этом зале суть российской позиции в отношении генезиса и развития внутреннего кризиса на Украине. Этот общий контекст важен для понимания нашего отношения к подготовленному делегацией США и выносимому сегодня на голосование проекту резолюции Совета Безопасности ООН.
Ни для кого не секрет, что Российская Федерация проголосует против предложенного проекта. Мы не можем согласиться с его основным посылом – объявить не имеющим юридической силы запланированный на 16 марта референдум, в ходе которого сами жители Республики Крым должны определить свое будущее. Подобная философия авторов текста идет вразрез с одним из базовых принципов международного права – принципом равноправия и самоопределения народов, закрепленным в статье 1 Устава ООН. Данный принцип подтвержден в Декларации ООН о принципах международного права 1970 года, целом ряде других решений Генассамблеи ООН, в Хельсинкском заключительном акте 1975 года.
Мы не оспариваем принцип территориальной целостности государств. Он, безусловно, очень важен. Понятно и то, что реализация права на самоопределение в виде отделения от существующего государства – это неординарная мера, применяемая тогда, когда дальнейшее совместное существование в рамках одного государства становится невозможным. Причем, как показывает практика осуществления права народов на самоопределение, в большинстве случаев оно осуществлялось без согласия центральных властей государств.
Применительно к Крыму такой случай, очевидно, возник в результате правового вакуума, появившегося в результате неконституционного вооруженного государственного переворота, осуществленного в Киеве национал-радикалами в феврале 2014 г., как и прямых угроз со стороны последних навести «свой порядок» на территории всей Украины.
Следует также отметить, что все общепризнанные принципы международного права тесно взаимосвязаны и каждый из них должен рассматриваться в свете других принципов международного права, конкретных политических обстоятельств и исторической специфики.
Между тем, политико-правовой и исторический фон сегодняшних украинских событий весьма непрост. Нелишним было бы напомнить в этой связи, что до 1954 г. Крым был частью Российской Федерации. Украине он был передан в нарушение действовавших в то время норм советского законодательства и без учета мнения на этот счет населения Крыма, оставаясь, тем не менее, в рамках единого государства – СССР. В момент распада СССР Крым оказался в составе Украины автоматически. Мнением народа Крыма опять-таки никто не поинтересовался. После распада СССР на протяжении более чем 20 лет Крым пытался реализовать свое право на самоопределение. В январе 1991 г. в Крымской области был проведен референдум, в результате которого был принят закон Украины о восстановлении Крымской автономии. В сентябре 1991 г. Верховный совет Крыма принял «Декларацию о государственном суверенитете». В 1992 г. была принята Конституция Крыма, провозгласившая Крым независимым государством в составе Украины. Однако в 1995 г. решением Верховной рады Украины и президента Украины она была отменена без согласия народа Крыма.
Целый ряд других аргументов в пользу законности крымского референдума мы приводили в ходе заседания Совета Безопасности 13 марта.
В заключение хотели бы подтвердить, что мы будем уважать волеизъявление крымского народа в ходе предстоящего 16 марта референдума.
Источник: http://www.russiaun.ru/ru/news/sc_ukr1503
Дата публикации на источнике: 15.03.2014
Уважаемые севастопольцы!
Без сомнения, завтрашний день станет для Севастополя историческим. Он либо умножит славу нашего Великого Города, либо станет днём его позора.
Я не буду говорить о сопоставлении уровней зарплат и пенсий, социальных пособий и других приятностей, вытекающих из предстоящих вариантов выбора. Про это и так в последние дни сказано предостаточно.
С моей точки зрения, выбор, который нам предстоит сделать, гораздо масштабнее и глубже. Мы либо настоим на своём праве называться потомками тех, кто упокоен на Братском кладбище, и тех, чьи имена вписаны в трагические списки последних защитников 35-й батареи, либо признаем себя стадом овец, которым необходим европастух, чтобы довести нас до обещанной кормушки.
Причём, заметьте, чтобы отстоять своё право на историю, нам не нужно совершать ночные вылазки во вражеские траншеи или умирать от жажды под скалами мыса Херсонес.
Нам всего лишь достаточно вырвать своё драгоценное тело из повседневных забот, прийти на участок для голосования и поставить галку в правильном месте.
Нам всего лишь достаточно показать всем майданам мира, что 23 года безвременья не заставили нас забыть простое и ёмкое русское слово «честь».
Честь имею.
Алексей Чалый.
Источник: http://sevispolkom.su/obrashchieniie-alieksieia-chalogho-k-sievastopoltsam/
Дата публикации на источнике: 15.03.2014
Обращение к деятелям культуры России и российским писателям, поддержавшим оккупацию Украины
На землю Украины пришел агрессор – российская армия. Путин врет, делая вид, что ее там нет. Приезжайте – увидите сами.
Путин попрал международное право: он осуществляет аннексию территории независимого государства.
Вы рукоплещете Путину.
Вас не смущает то, что точно так же в 1938 году в Германии рукоплескали Гитлеру? Миллионам немцев нравилось, как их фюрер «защищает» соотечественников в Австрии и Чехословакии.
Вас не смущает то, что агрессивную политику вашего государства осуждают ВСЕ страны мира?
Вас не смущает бесстыдная ложь путинской пропаганды?
О лжи:
1. Евромайдан – это не «фашиствующие молодчики»; это миллионы украиноязычных и русскоязычних граждан Украины, восставших против диктатуры и коррупции во имя европейских ценностей – демократии, законности, прав человека;
2. Никакого «вооруженного захвата власти» в Украине не произошло: Янукович, на совести которого больше сотни человеческих жизней, с позором сбежал из страны, и вполне легитимный Верховный Совет конституционным большинством избрал новое правительство (в конце концов – это наше дело, как нам менять свою власть);
3. «Преследования» и «ущемления» прав русскоязычных в Украине – нет;
Конституция и законодательство Украины защищают все языки и все культуры в нашей стране; даже у профессиональных путинских пропагандистов нет фактов «преследования», есть только выморочная ложь;
4. Крымский «референдум» не имеет ничего общего со свободным волеиз»явлением крымчан: мало того, что он противоречит Конституции Автономной Республики Крым и Конституции Украины, – проводить его будут под прицелом автоматов российских солдат.
Вы напрасно думаете, что оккупация – это путь к взаимопониманию наших стран и наших народов.
Ваши «заботы» об «общей истории», «общих корнях» и «духовных истоках» – это старая, как мир, риторика империи, тоскующей об утраченном величии и делающей вид, что она «освобождает» и «защищает» кого-то.
Все это всегда плохо заканчивалось. Не получилось когда-то у российских царей с Польщей и Финляндией. Не получилось у Гитлера. Не получилось у советских генсеков (Венгрия, Чехословакия, Афганистан…).
Не получится и с Украиной, не сомневайтесь.
Поэтому – оставьте нас в покое. Мы сами с собой разберемся.
Мы знаем, что далеко не все в России думают так, как вы. Что есть Россия Герцена и Сахарова. Именно с такой – свободной от великодержавного синдрома – Россией и связаны наши надежды на мир и взаимопонимание.
И последнее: поддержав оккупацию Украины, вы лишили себя морального права ступать на украинскую землю.
Источник: http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/532362daaa496/
Дата публикации на источнике: 14.03.2014.
Автор: Алексей Гарань
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у спраВІ за конституційними поданнями виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму»
(справа про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим)
м. Київ
Справа №1-13/2014
14 березня 2014 року
№ 2-рп/20 14
Конституційний Суд України у складі суддів:
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційними поданнями виконуючого обов’язки Президента У країни, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 р., №1702-6/14 (газета «КРЬІмские известия», 2014 рік, 7 березня).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40, 79 Закону України «Про Конституційний Суд України» стали конституційні подання виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради У країни з прав людини.
Підставою для розгляду справи відповідно до статті 71 Закону У країни «Про Конституційний Суд України» є твердження суб’єктів права на конституційне подання про неконституційність Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14.
Заслухавши суддів-доповідачів Стецюка П.Б., Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України устаноВив:
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим Постановою «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 (далі — Постанова) постановила:
,,1) Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?
2) Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?»;
У Постанові також визначено, що питання, яке дістало більшість ГОЛОСІВ, вважається таким, що висловлює пряме волевиявлення населення Криму, та доручено Комісії Автономної Республіки Крим із проведення загальнокримського референдуму організувати роботу щодо забезпечення проведення референдуму відповідно до вказаного тимчасового положення, а Раді міністрів Автономної Республіки Крим — організувати фінансове, матеріально-технічне та інше забезпечення проведення загальнокримського референдуму.
2. Суб’єкт права на конституційне подання — виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України — відповідно до статті 112, частини другої статті 137 Конституції України Указом Президента України від 7 березня 2014 року N2 261 «Про зупинення дії Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму» зупинив дію Постанови і одночасно звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо її відповідності Конституції У країни (конституційності). На думку автора клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, ухваливши Постанову, порушила конституційні принципи реалізації державного сувереНІтету У країни, засади конституційного ладу, територіальної організації та здійснення державної влади в Україні. Як вважає суб’ єкт права на конституційне подання, Постанова не відповідає статтям 2, 5, 8, 13, 73, 75, пунктам 2, 3 частини першої статті 85, статті 91, пунктам 13, 20 частини першої статті 92, статтям 132 — 138 Конституції України, частинам першій, третій статті 1, пункту 7 частини першої статті 18, статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, статтям 1, 9, 1 О Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим».
Суб’єкт права на конституційне подання — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає статті 73, пункту 2 статті 85, статтям 137, 138 Конституції України, і зазначив, що вирішення питання про зміну території У країни має здійснюватися на всеукраїнському референдумі.
3. Ухвалою Другої колегії суддів Конституційного Суду України вІД 11 березня 2014 року конституційні провадження у справах за конституційними поданнями виконуючого обов’язки Президента У країни, Голови Верховної Ради У країни та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови об’ єднано в одне конституційне провадження.
4. Вирішуючи порушеНІ в конституційних поданнях питання, Конституційний Суд України виходить з такого.
4.1. Конституцією України проголошено, що сувереНІтет України поширюється на всю 11 теРИТОРІЮ; складовою державного сувереНІтету є цілісність і недоторканність території України в межах існуючих кордонів; захист суверенітету і територіальної цілісності У країни є найважливішою функцією держави, справою всього У країнського народу (стаття 2, частина перша статті 17 Конституції України).
Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та ІНШІ нормативно-правоВ1 акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Територіальний устрій України, правовий режим державного кордону визначаються виключно законами України (пункти 13, 18 частини першої статті 92 Конституції України).
4.2. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами; ніхто не може узурпувати державну владу (стаття 5 Основного Закону України).
Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії; громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (частина перша статті 38, стаття 69 Конституції України). Право громадян на участь у референдумі є їхнім невід’ємним конституційним правом. На всеукраїнський референдум виносяться питання загальнодержавного значення, тобто вирішення яких впливає на долю всього Українського народу — громадян України всіх національностей. На місцевий референдум можуть виноситися виключно питання, віднесені до відання оргаюв МІсцевого самоврядування територіальної одиниці.
відповідної аДМІНІстративно-4.3. Згідно зі статтею 132 Конституції України територіальний устрій України rрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Зазначені конституційні принципи організації теРИТОРІального устрою обумовлені формою державного устрою У країни як унітарної держави.
Конституційний Суд У країни у Рішенні від 13 липня 2001 року NQ ll-рп/2001 (справа про адміністративно-територіальний устрій) установив, що адміністративно-територіальна одиниця — це компактна частина єдиної території У країни, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Систему адміністративно-територіального устрою У країни складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села (частина перша статті 133 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 133 Основного Закону України Автономна Республіка Крим та місто Севастополь входять до складу України як окремі суб’єкти адміністративно-територіального устрою У країни. Місто Севастополь не входить до складу Автономної Республіки Крим, має спеціальний статус, який визначається законом України.
Конституційний Суд України наголошує, що принципи ЦІЛІСНОСТІ І недоторканності території України в межах існуючого кордону, поширення суверенітету України на всю ії територію встановлені Конституцією України. Звуження меж існуючого кордону України, виведення будь-якого суб’єкта аДМІНІстративно-теРИТОРІального устрою України з 11 складу, ЗМІНа конституційно закріпленого статусу аДМІНІстративно-територіальної одиниці, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, як невід’ ємної складової частини У країни шляхом проведення місцевого референдуму суперечать зазначеним конституційним принципам.
4.4. ПИтання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом (стаття 73 Конституції України). Призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених вказаною статтею Конституції України, належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 2 частини першої статті 85 Основного Закону України). Організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України (пункт 20 частини першої статті 92 Конституції України). Автономна Республіка Крим є невід’ ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134 Конституції України). Перелік питань, які належать до відання Автономної Республіки Крим, та питань, з яких вона здійснює нормативне регулювання, встановлений статтями 137, 138 Конституції України.
Конституційний статус Автономної Республіки Крим узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування, ратифікованою Законом України від 15 липня 1997 року N!! 452/97-ВР, за якою головні повноваження і функції місцевої влади визначаються конституцією або законом; місцева влада в межах закону має повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери її компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (пункти 1, 2 статті 4).
4.5. Згідно з Конституцією України до відання Автономної Республіки Крим належить організація та проведення місцевих референдумів (пункт 2 частини першої статті 138) у порядку, визначеному законом України (пункт 20 частини першої статті 92).
Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів У країни та на Їх виконання (частина друга статті 135 Основного Закону України).
Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, ухваливши Постанову, якою передбачено ходження до складу Російської Федерації як її суб’єкта, звернення до Президента Російської Федерації та до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації про початок процедури входження до складу Російської Федерації як суб’єкта Російської Федерації, винесення на референдум зазначених питань, порушила конституційний принцип теРИТОРІаЛЬНО1 ЦІЛІсносТІ України та вийшла за межі своїх повноважень, а отже, Постанова не відповідає статтям 1, 2, 5, 8, частині другій статті 19, статті 73, пункту 3 частини першої статті 85, пунктам 13, 18, 20 частини першої статті 92, статтям 132, 133, 134, 135, 137, 138 Конституції України.
Постанова також суперечить основоположним принципам суверенності та теРИТОР1альнО1 Ц1ЛІСНОСТІ держави, закладеним у М1жнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю.
Внаслідок дії зазначених принципів держави-учасниці повинні утримуватися від порушення територіальної ЦІЛІсносТІ чи ПОЛІтичнО1 незалежносТІ будь-якої держави шляхом застосування сили чи погрози силою або в інший спосіб, несумісний із цілями Організації Об’єднаних Націй, а також від дій, що спрямовані проти територіальної цілісності чи єдності будь-якої держави-учасниці (Статут Організації Об’єднаних Націй, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 року).
5. Постановою утворено Комісію Автономної Республіки Крим з проведення загальнокримського референдуму. Тимчасовим положенням про республіканський (місцевий) референдум в Автономній Республіці Крим передбачено створення територіальних та дільничних комісій з підготовки та проведення референдуму.
Згідно з Постановою Рада М1Н1СТР1В Автономної Республіки Крим оргаН1ЗОВУЄ фінансове, матеР1ально-теХН1чне та 1Нше забезпечення проведення загальнокримського референдуму. У зв’язку з тим, що Постанова суперечить Конституції України, та відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про Конституційний Суд України» діяльність всіх органів, створених для проведення цього референдуму, та фінансування заходів щодо проведення референдуму повинні бути припинені, а бюлетені та агітаційні матеРІаЛИ — знищеНІ.
Таким чином, на підставі матеРІаЛІВ справи Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, прийнявши Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14, порушила Конституцію України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 67, 69, 70, 73, 78, 79, 81 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України
вирІшив:
1. Визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 702-6/14.
2. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Припинити діяльність Комісії Автономної Республіки Крим із проведення загальнокримського референдуму, територіальних та дільничних комісій, створених для проведення цього референдуму.
4. Раді МІНІСТРІВ Автономної Республіки Крим припинити фінансування заходів щодо проведення референдуму, забезпечити знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів.
5. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України ПІдлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
Источник: http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=242321
Дата публикации на источнике: 14.03.2014