23 лютого, у післядень Міжнародного Дня рідної мови, Верховна Рада України скасувала українофобський закон ненависників України Ківалова-Колєсніченка «Про засади державної мовної політики». Цей закон знищував державний статус мови титульної нації, запроваджуючи у юридичне поле повний мовний хаос та право на мовну деградацію і відступництво. За це проголосувало 232 депутати. У повному складі це рішення підтримала вся фракція «Свободи», яка впродовж роботи цього парламенту вела війну за звучання у його стінах винятково державної мови. І не тільки тому, що це припис Конституції та регламенту, а тому, що це аксіома: більше ніде у світі, крім України, в урядових структурах не звучить мова нашого великого народу. Проти у повному складі проголосували хіба комуністи. Серед регіоналів скасування закону підтримав лише один депутат, серед позафракційних назбиралося аж 80 голосів, за що, звісно, ми вдячні. Жодна постанова не викликала в залі такої колотнечі з боку шуфричів, позаяк вони підсвідомо відчувають, у чому правдива сила держави: у її мовно-духовній опорі. Це доленосне скасування повернуло у дію 10-у статтю Конституції України про державний статус української мови та розвиток інших мов.
Здавалось би, мовна справедливість завдяки нашим страшним втратам під час листопадово-лютневого повстання восторжествувала. Проте несподівано ринула нова хвиля мовної чорноти. Не важко здогадатися, що це політтехнологія новітнього кандидата в Президенти мера Львова Садового, який у дуже брутальний і безглуздий спосіб розпочав свою президентську кампанію аби заманити російськомовного виборця. Одна з його чиновниць заявила, що Львів 26 лютого говоритиме російською, контрольовані мером ЗМІ також перейшли на державну мову Російської Федерації, що фактично через режим Януковича оголосила війну Україні. Отож Садовий і його чиновництво разом із горсткою так званої інтелігенції, яка останнім часом особливо натхненно воює винятково зі «Свободою», опинилися в одній упрязі разом із комуністами з парламенту… та з Путіним.
Нема меж людському фарисейству, блюзнірству, прислужництву і пристосуванню і це у час, коли душі наших загиблих ще не відірвалися від землі. Вірменина Сергія (Самвела) Нігояна розстріляли у Шевченкові слова з «Кавказу».Убитий 20 лютого свободівець Сашко Капінос у липневі дні ґвалту над нашою мовою 2012 року голодував 12 днів. Потвора-беркутівець здер із нього каску і вистрілив упритул в голову. Люди різних національностей на всіх майданах України виголошують бандерівські гасла «Слава Україні» – «Героям слава» і співають повносило відроджений славень Павла Чубинського, а якісь маргінали торгують мовою задля виборчих голосів.
Доки ця політтехнологічна бридота буде отруювати наш інформпростір, і то в пору надскладних державних обставин, людських трагедій і пошуку зовсім іншого ментального рівня наших міжлюдських і міжнаціональних взаємин. Ці істоти далі тягнуть нас у морок людської підлоти і спекулюють на святому – Мові. Люди без міцних засадничих моральних цінностей і націєцентричних пріоритетів ніколи не збудують сильної держави, а ми через одвічну недоформованість претендентів на наш провід зависатимемо між одним та другим пеклом. Їхнє скавучання хіба підтвердило високу мудрість голосування у парламенті цього доленосного питання. Направду, питання мови, за Юрієм Шевельовим, є основною ознакою здоров»я чи хвороби суспільства. Принаймні тепер точно знаєш, кому за жодних обставин не подаси руки і не матимеш справи. Тепер розумієш, що, крім снайперів-найманців, що стріляють у тіло, є доморощені снайпери, що стріляють у душу народу, називаючи це толерантністю і виставляють за високу мудрість. Горе вам, псевдоінтелектуальні плебеї. Направду, нема гіршого ворога для народу, як вихована в умовах колоніялізму інтелігенція (М. Ганді).
Скільки ще через безглуздих «общєчєловєков», недолугих ліберастів, невдоволених маргіналів, продажну, вичерпану інтелігенцію ми будемо себе спалювати на доведення аксіоматичних речей? Мова – це зі сфери абсолютних цінностей, якими не компромісять і не пристосовуються. Це як любов: або все, або нічого. Дякую Богові за це оприявнення підлості, на щастя, у такому мікроваріянті. Ми все здолаємо. Сичіть, лютуйте у своїй моральній слабкості. Мова все здолає. Казав великий Шевченко, що «на сторожі коло вас, рабів малих отих німих»поставить слово. Розумів наш великий пророк, що ще і за 200 років після його народження раби волочитимуться українською землею. От тому і платимо у часи наших повстань Божими сотнями…
Источник: http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/530e83d77f132/
Дата публикации на источнике: 27.02.2014.
Автор: Ирина Фарион