Севастополь: нечего их бояться

Тут все значно бадьоріше, ніж в тихому Сімферополі, але теж не паніка.

Все місто проти нас (вцілілий український прапор бачив лише один, він був на приватній території). Але, як і в Києві — майдан є майдан, а обивателі є обивателі. Вже на сусідніх від центру вулицях ані сліду інтервенції, все мирно і спокійно.

Десь на півшляху з Сімферополя до Севастополя стоїть блокпост активістів, зупиняють автобуси та авто, заглядають у багажні відділи (не вельми уважно). Невеликі групи добровольців (по дві-три людини) крізь цей заслон прослизнуть легко, спецтранспорт — ні. На блокпості людей з півдесятка.

Вокзали патрулюють «казаки». Ходять групами майже по десять, на місцевих не схожі. Автоматичної зброї не видно.

Російські солдати намагаються не світитися. За час своєї подорожі Кримом я вживу бачив ОДНОГО солдата, він охороняв кинуту українську військову частину на мисі Фіолент. В місті їх не видно взагалі. На захоплених українських об’єктах у зовнішній варті стоять люди із «Самооборони» — справжньої, народної, зі щитами та георгієвськими стрічками. Лише якщо вивести їх з себе, вони кличуть когось, схожого на спражніх військових.

У них жорстка установка — «не піддаватися на провокації». Вони бздять не менше, ніж ми на початку Майдана. Російська армія з усіх сил робить вигляд, що «я не я, і срака не моя». Вони бояться показати свої шеврони, бояться навіть зізнатися, що ведуть війну — це позиція слабака, який не певний у собі. Вони просто чекають, що їх авантюра проканає, ми злякаємося, і Крим якось так і застигне у непевності, а з часом оформиться в іграшковий проросійський суверенітет.

Моє резюме: якби зараз, просто зараз Україна ввела свої війська на півострів, давши наказ мирно заблокувати росіян на захоплених ними об’єктах (але дозволивши безжально стріляти у відповідь на будь-яку провокаці чи спробу завадити) — ми б відновили контроль над півостровом.

Зараз, як і на Майдані: ЯКЩО НЕ ЗЛЯКАЄМОСЯ МИ — ЗЛЯКАЮТЬСЯ ВОНИ.

Курва, якщо наші генерали не вчинять ніяких активних дій — у нас не генерали, а баби. Їх можна трахати догори задом прямо в їх кабінетах.

Источник: http://glavcom.ua/articles/17938.html
Дата публикации на источнике: 03.03.2014
Автор: Дмитрий Розниченко